Метилфенілвінілсиліконовий каучук називають фенілсиліконовим каучуком. Цей вид каучуку отримують шляхом введення дифенілсилоксанової ланки або метилфенілсилоксанової ланки в молекулярний ланцюг вінілсиліконового каучуку.
Відповідно до вмісту фенілу (феніл: атом кремнію) у силіконовому каучуку його можна розділити на силіконовий каучук з низьким вмістом фенілу, середнім вмістом фенілу та високим вмістом фенілу. Коли каучук кристалізується або наближається до точки склування, або коли обидві умови перекриваються, каучук стає жорстким. Введення відповідної кількості об'ємних груп для руйнування регулярності полімерного ланцюга може знизити температуру кристалізації полімеру. У той же час, оскільки введення об’ємних груп змінює міжмолекулярну силу полімеру, це також може змінити температуру скла. Силіконовий каучук з низьким вмістом фенілу (C6H5/Si=6~11 відсотків) має чудову стійкість до низьких температур завдяки вищезазначеним причинам і не має нічого спільного з типом використовуваного фенілового мономеру. Температура крихкості вулканізату становить -120 градусів, що є найкращою гумою з низькотемпературними характеристиками. Силіконова гума з низьким вмістом фенілу має переваги вінілсиліконової гуми, і вартість не дуже висока, тому існує тенденція замінити вінілсиліконову гуму. Коли вміст фенілу значно збільшується, жорсткість молекулярного ланцюга збільшиться, що призведе до зниження морозостійкості та еластичності, але стійкість до абляції та стійкість до радіації буде покращено, а вміст фенілу досягне C6H5/Si{{7 }}~34 відсотки — середній фенілсиліконовий каучук має характеристики стійкості до абляції, високий фенілсиліконовий каучук (C6H5/Si=35~50 відсотків) має чудову радіаційну стійкість.